The CPC Revolt Will Fizzle.

It's largely confined to Quebec, so it will take on zero traction. Pierre will stay as leader, and we will lose again.

Remember that God doesn't want this guy as our prime minister. That's more than obvious. You reap what you sowed in politics, and he sowed plenty. We all know how Pierre really comes off. End of story.

Pierre And Taube Are IDIOTS...

Taube writes the following in The National Post:

"That’s why Poilievre’s strategy is crystal clear. Ignore the noise and faux outrage in Conservative circles and elsewhere — and let Byrne run his next national campaign."

Pierre's position became obvious after a month of no signals from the leader that Byrne is out. As a result, I've realized that Pierre will sleepwalk right through the next campaign with SaintByrneTM by his side, and straight off the electoral cliff, they'll go hand in hand. This election was Pierre's high-water mark. He won't do any better next time. In fact, we will lose our gains in Ontario thanks to his lack of leadership. 

The next election, which will come quickly and according to Carney's timetable, will have nothing to do with Trump. Conventional wisdom says we lost because of Trump, but no one talks about the elephant in the room that Poilièvre and Byrne are prideful and committed d****. Every sentient Conservative already knows it and foolishly is prepared to put up with that. So, it's inevitable that we will lose again against Carney and lose big. Einstein's theory of insanity is alive and well in the Conservative Party. The Liberals couldn't be happier. They view us as serial losers, and they're right.

Pierre already knows that he will never, ever, win a seat in Ontario again. That's why the by-election is in Alberta, where thinking people would gladly elect anyone as their MPs. As a result, Pierre wins handily and then down the road to electoral perdition the CPC will go. It's coming for the party, sooner rather than later.

Caucus has decided to be obedient lemmings. I hope they enjoy the second Carney government!

Why Is Trudeau Still An MP?

After these election results, is it unreasonable to conclude that Carney is the next Clark and that you are the next Pierre Elliott Trudeau? Interesting. What do the good voters of Papineau know that I don't?

What A Pathetic Little Dickhead...

Up to four Paramount+ e-mails and counting.

I wonder if the little jackoff reads 'em?

Go fuck yourself.

If Pierre Does Not Replace Byrne Then Caucus Needs To Remove Him.

It's really as simple as that. The clock is ticking.

I'm tired of being perceived as a bunch of losers who can't win an election after having a thirty point lead. Byrne needs to go for that. She either takes responsibility and goes or it gets laid on Pierre's doorstep and he gets to be replaced. It's either or.

Trump's Golden Dome Grifting.

A total joke, just like Carney and his cabinet. Nothing more than a boondoggle for the American defence industry. And like any of their projects, the final cost will be between five and ten times what they quoted. Surprise, surprise.

To be worth the money, it would have to guarantee a one-hundred-percent success rate, and that's impossible. Remember that the only credible threat will come under a WWIII scenario. The Golden Dome would have to be able to intercept all ICBMs and hypersonic missiles, and it will NEVER be able to do so.

It's like their precious carrier fleet: just overwhelm a carrier with a hundred missiles, and then that carrier is gone.

Chefferie 2025 : Débat de la Commission-Jeunesse du PLQ.

Bélanger: 😀😀😀😀😀

Blackburn: 😀😀😀😀😀

Milliard: 😀😀😀😀😀

Rodriguez: 😀😀😀😀😀

Roy: 😀😀😀😀😀

غزة: نتنياهو يخدع نفسه.

يصر نتنياهو على مواصلة الحرب في غزة. إنه ينوي القضاء على حماس، لكن كل عاقل يعلم بالفعل أن هذا لن يحدث أبدًا. يمكن للجيش الإسرائيلي البقاء في غزة لعقد من الزمن، ومع ذلك لن يتم القضاء على حماس. هناك عدة أسباب لذلك: البدء بفكرة أنه لا يمكنك قتل فكرة مهما كانت بغيضة. سوفوكليس.

ثم يأتي بعد ذلك حقيقة أن هناك ما لا يقل عن مليوني شخص يعيشون في غزة، وحماس لا تجد صعوبة في الاندماج مع السكان المدنيين. وأخيرًا، لا توجد قوة داخلية في غزة قادرة على كسر قبضة حماس الخانقة على القطاع.

وعلاوة على ذلك، فإن حكومة نتنياهو تتعامل بشكل أساسي مع الرهائن المتبقين كقطع شطرنج قابلة للاستهلاك. ونحن نعلم جميعًا أن ال 25 الذين ما زالوا على قيد الحياة لن يعودوا طالما أن الجيش الإسرائيلي موجود في غزة. لا بد أن هذا عذاب خالص للعائلات. 

وأخيرًا، يقوم نتنياهو بصياغة سياسة الحكومة في ضوء ما يمكنه الإفلات به في مواجهة الأمريكيين. ولهذا السبب بدأنا أخيرًا نرى أخيرًا بعض ضوء النهار بينه وبين ترامب. المهم أن الرئيس الأمريكي تعمد عدم زيارة إسرائيل خلال جولته في الشرق الأوسط. وقد فهم نتنياهو الرسالة وهو غاضب. 

لذا، في النهاية، على حكومته أن تتعلم الدروس القاسية التي تعلمتها إسرائيل في الماضي. فكر في الضفة الغربية وسوريا وخاصة لبنان. حرب يعقبها جمود وانسحاب في نهاية المطاف. هذه الحقيقة لا تخفى على أحد سوى نتنياهو. إنها لعبة محصلتها صفرية.

لن ينتهي التهديد الإرهابي لحماس إلا عندما تصبح الظروف مواتية لنبذ الإرهاب، وهو ما لن يحدث أبدًا طالما أن نتنياهو وقيادة حماس الحالية في مكانها. فالحرب تولد الحرب وليس السلام. فدورة الحرب مستمرة. لا يمكن تحقيق السلام إلا من خلال تبادل الأراضي والضمانات الأمنية المتبادلة. حتى الأحمق يعرف ذلك.

Gaza: Netanyahu Is Way Beyond Delusional.

Netanyahu insists on continuing the war in Gaza. His intention is to root out Hamas, but every sentient person already knows that will never happen. The IDF could be in Gaza for a decade, and still, Hamas would not be decimated. There are several reasons for that: start with the concept that you can't kill an idea, however loathsome it may be. Sophocles.

Next comes the fact that there are at least two million Gazans on the ground, and Hamas has no difficulty blending in with the civilian population. Finally, no internal force exists in Gaza capable of breaking Hamas' stranglehold on the territory.

Add to that that the Netanyahu government is basically treating the remaining hostages as expendable chess pieces. We all know that the twenty-five who are still alive will not return as long as the IDF is in Gaza. That must be pure agony for the families. 

Finally, Netanyahu shapes government policy in light of what he can get away with vis-à-vis the Americans. That's why we're finally beginning to see some daylight between him and Trump. It was not insignificant that the American president deliberately did not visit Israel during his Middle East trip. Netanyahu got the message and is pissed. 

So, in the end, his government has to learn the hard lessons that Israel did in the past. Think of the West Bank, Syria and especially Lebanon. War, followed by stalemate and ultimately withdrawal. That fact escapes no one other than Netanyahu. It's the ultimate zero-sum game.

The Hamas terrorist threat will only end when conditions are such that they can renounce terrorism, and that will never happen as long as Netanyahu and the current Hamas leadership are in place. War begets war, not peace. The cycle of war continues. Peace can only come with land swaps and mutual security guarantees. Even a fool knows that.

נתניהו הוא מרמה את עצמו. נתניהו

נתניהו מתעקש להמשיך את המלחמה בעזה. הוא מתכוון להשמיד את החמאס, אבל כל אדם בעל תודעה יודע שזה לעולם לא יקרה. הצבא הישראלי יכול להישאר בעזה במשך עשור, אבל החמאס לא יושמד. ישנן מספר סיבות לכך: התחילו עם הרעיון שאתם לא יכולים להרוג רעיון, לא משנה כמה הוא פוגעני. סופוקלס... ויש גם את העובדה שיש בעזה לא פחות משני מיליון אזרחים, ולחמאס אין שום קושי להשתלב באוכלוסייה האזרחית. לבסוף, אין כוח פנימי בעזה המסוגל לשבור את אחיזת החנק של חמאס ברצועת עזה. בנוסף, ממשלת נתניהו רואה בבני הערובה הנותרים כלי שחמט. כולנו יודעים שעשרים וחמישה לא יחזרו כל עוד הצבא הישראלי נמצא בעזה. זה בטח ייסורים טהורים למשפחות. לבסוף, נתניהו מגבש את מדיניות הממשלה לאור החוסן הנתפס שלו נגד האמריקאים. זו הסיבה שסוף סוף התחלנו לראות את אור היום בינו לבין טראמפ. לא היה זה חסר חשיבות שהנשיא האמריקאי לא ביקר בישראל במכוון במהלך ביקורו במזרח התיכון. הוא הבין את המסר והתעצבן. לכן, בסופו של דבר, על ממשלתו ללמוד את הלקחים הקשים שישראל עשתה בעבר. חשבו על הגדה המערבית, סוריה ובעיקר לבנון. מלחמה, שלאחריה קיפאון ובסופו של דבר נסיגה. עובדה זו אינה בורחת מאף אחד מלבד נתניהו. זה משחק סכום האפס האולטימטיבי. איום הטרור של החמאס יסתיים רק כאשר התנאים יאפשרו להם לוותר על הטרור, וזה לא יקרה כל עוד נתניהו והנהגת החמאס הנוכחית יהיו במקומם. מלחמה מולידה מלחמה, לא שלום. מעגל המלחמה נמשך. השלום יכול לבוא רק עם חילופי שטחים וערבויות ביטחון הדדי. אפילו טיפש יודע את זה.

Byrne: Patriquin Hits The Ball Out Of The Park.

Patriquin said on CBC News Network that if Byrne is around, the CPC in general and the leader in particular become less likable and less electable. Bingo!

The sand has already shifted under the leader's feet: he has to realize that the new Pierre must be believed by people in the party and among the public. Pierre must demonstrate that he's evolved since the loss and that his mindset and way of doing things have genuinely changed to deal with the circumstances related to the run-up to the next election. His public and private demonstration of that cannot be credible if he digs in his heels and insists that Byrne remain. For at least a plurality of CPC MPs, Byrne is now THE litmus test going forward. She must go. If Byrne stays, that annoyance and dissatisfaction will inevitably be transferred to the leader. In short, as I put it a while back, it's either Byrne or Pierre who walks. 

Pierre must face a leadership review in the wake of the election loss. That likely will mean serious trouble if Byrne is still around. This decision won't be easy for the leader, given that Byrne was largely the architect of his leadership win, has a longstanding business and personal relationship with Pierre, and years ago, was his lover. But when push comes to shove, you've got to cut people out, and Byrne must be the first to go. If Pierre still doesn't get that, just ask Butts. He can tell you how cutting your losses goes in a PMO or OLO. That deafening sound you hear is the bus approaching.

Pablo enfin sur la défensive.

Cela démontre clairement deux choses : le débat à Québec a clairement confirmé que Rodriguez est en tête et que les autres candidats sont en train de le rattraper. C'est pourquoi les autres candidats ont uni leurs forces pour freiner l'élan de Pablo.

La question qui tue reste la même. Les autres candidats peuvent-ils empêcher Rodriguez d'être choisi comme chef ? L'avenir nous le dira. À défaut de Anyone But Pablo, Rodriguez risque de gagner la course.

4e débat de la course à la chefferie à Québec.

J'ai eu le plaisir d'assister à ce débat.

Bélanger: 😀😀😀😀😀

Blackburn: 😀😀😀😀😀

Milliard: 😀😀😀😀😀

Rodriguez: 😀😀😀😀

Roy: 😀😀😀😀😀

CPC MPs: Time To Push Byrne Out.

When a party loses an election it should have won, given a multi-year lead in the polls, there have to be consequences for not winning: in this instance, it's already conventional wisdom that the leader is safe, having increased our seat count and popular vote. But MPs must demand accountability for what went wrong; in this case, the buck must stop with Byrne. The campaign's tone has to be of concern as it likely turned off enough voters to deny us the win. Some of those commercials were appalling and definitely cost us votes. Someone has to pay the consequences for those bad decisions, and obviously, MPs and Senators are not prepared to lay that blame at the leader's feet. 

Any push to remove Byrne will also be a test for the leader: he will get to gauge the mood in the room and can either give way and respect the view of at least a plurality or majority of MPs or hold fast. If he blocks any move to replace Byrne, his position will begin to be undermined in caucus. The leader must remember that our loss is partially due to how he handled himself during the campaign. He lost his own seat, one he held for twenty years, and that should not only be a point of reflection but also a flashing red sign that he must change his ways going forward. As we say in French: faut le faire, losing one's own riding.

Caucus must be all about genuine accountability and internal consequences for losing. Otherwise, we'll just be papering over the cracks and putting the plane on autopilot until we lose again. 

Carney's Angels: Here They Come!

Leah Gazan, Lori Idlout and Jenny Kwan.

That Carney Judgment: Hire Seven And Then Fire Those Same Seven.

Nothing quite like making enemies in your own party. What a slap in the face! I'll bet none of those MPs would have accepted to be elevated to the ministry had they had the slightest inclination that this was coming. This will come back big time to haunt Carney. He will regret this mightily, probably sooner rather than later. Stay tuned for the impending fireworks.

Liberals Win Terrebonne by One Vote!

170. Two seats away for the party that definitely will sell their souls for a majority. So...now you know what that means. The NDP slackers will willingly crossover, but with the ultimate condition: going straight into cabinet, à la Liberal Democrats, in the UK. Three recounts to go, but no guarantee that two of them will go Liberal, so NDPers in cabinet, here they come next Tuesday!

Европейские шаги к миру в Украине.

Я за то, чтобы Стармер, Макрон, Мерц и Туск приехали в Киев, но для прекращения войны в Украине требуется гораздо больше, чем символическое политическое присутствие в столице. На военном фронте Объединенные экспедиционные силы (ОЭФ) десяти стран Северной Европы, включая Великобританию, согласились работать с Украиной для достижения мира. Это небольшое начало. Но реальные военные изменения в Европе могут произойти только тогда, когда Украина получит территориальные обязательства от двух других континентальных военных структур: 5-тысячных сил быстрого развертывания под руководством Великобритании, которые существуют для защиты граждан ЕС, и, конечно, собственных Сил реагирования Альянса (ARF), в задачу которых входит поддержка территориальной целостности стран-членов. Модель сил НАТО (NFM) - это путь вперед для Альянса.

Я давно утверждаю, что политики не видят полной картины и слишком осторожно относятся к гарантиям безопасности, предоставляемым Украине. Совершенно очевидно, что если бы Украина, например, была приглашена в НАТО, война с Россией закончилась бы на следующий день. У Путина не было бы абсолютно никакого аппетита к этой войне. Она принесет быстро уменьшающуюся военную отдачу и будет войной, которую Россия не сможет выиграть. Даже Путин знает, что применение тактического ядерного оружия означает эскалацию, а это не в интересах России. Миллионы россиян и других европейцев погибнут очень быстро.

Союзники Украины настаивают на 30-дневном прекращении огня, которое Кремль, похоже, не хочет принимать, если не будут выполнены условия Москвы по мониторингу и поддержанию режима прекращения огня. Россия неохотно согласилась на прекращение огня теперь, когда Трамп настаивает на нем, несомненно, к удивлению и раздражению Путина.

В конце концов, разве Украина - это регион, представляющий интерес для ЕС, или театр военных действий НАТО, связанный с коллективной обороной Альянса? На самом деле, Украина уже имеет ассоциированное членство в программе Horizon Europe. Это лишь один маленький шаг на пути к полноправному членству в ЕС. Между тем, администрация Трампа решительно выступает против членства Украины в НАТО.

Таким образом, втягивание в иголку и предоставление Украине адекватных гарантий безопасности не будет идти бок о бок с членством в НАТО. Короче говоря, укрепление военных связей с ЕС может оказаться достаточным для того, чтобы обеспечить восстановление территориальной целостности Украины или, по крайней мере, укрепление ее государственной независимости на той территории, которую она сейчас занимает. Без этого патовая ситуация на местах, скорее всего, сохранится в обозримом будущем. И Украине, и России нужен выход. Получат ли они его, покажет время.

Європейські кроки до миру в Україні.

Я за те, щоб Стармер, Макрон, Мерц і Туск приїхали до Києва, але припинення війни в Україні вимагає набагато більшого, ніж символічна політична присутність у столиці. На військовому фронті Об'єднані експедиційні сили (JEF) десяти північноєвропейських країн, включно з Великою Британією, погодилися працювати з Україною для досягнення миру. Це невеликий початок. Але справжні військові зміни в Європі можуть відбутися лише тоді, коли Україна отримає територіальні зобов'язання від двох інших континентальних військових структур: 5-тисячних сил швидкого розгортання під командуванням Великої Британії, які існують для захисту громадян ЄС, і, звичайно, власних Сил реагування Альянсу (ARF), завданням яких є підтримка територіальної цілісності країн-членів. Модель сил НАТО (NFM) - це шлях вперед для Альянсу.

Я вже давно стверджую, що політики не бачать повної картини і занадто обережно ставляться до гарантій безпеки, наданих Україні. Зрозуміло, що якби Україну, наприклад, запросили до НАТО, війна з Росією закінчилася б наступного дня. Путін не мав би абсолютно ніякого апетиту до цієї війни. Вона запропонувала б швидко зменшувану військову віддачу і війну, в якій Росія не змогла б перемогти. Навіть Путін знає, що застосування тактичної ядерної зброї означатиме ескалацію, яка не в найкращих інтересах Росії. Мільйони росіян та інших європейців загинули б дуже швидко.

Союзники України наполягають на 30-денному припиненні вогню, яке Кремль, схоже, не бажає прийняти, якщо не будуть виконані умови Москви щодо моніторингу та підтримання режиму припинення вогню. Росія неохоче погодилася на припинення вогню тепер, коли Трамп наполягає на цьому, без сумніву, на подив і роздратування Путіна.

Зрештою, чи є Україна регіоном інтересів ЄС або театром операцій НАТО, пов'язаних з колективною обороною Альянсу? Насправді, Україна вже має асоційоване членство в програмі «Горизонт Європа». Це лише один маленький крок до повноправного членства в ЄС. Тим часом адміністрація Трампа рішуче виступає проти вступу України до НАТО.

Отже, нанизування на голку і надання Україні адекватних гарантій безпеки не буде йти пліч-о-пліч з членством в НАТО. Коротше кажучи, сильніші військові зв'язки з ЄС можуть бути достатніми для забезпечення відновлення територіальної цілісності України або принаймні зміцнення її державної незалежності на тій території, яку вона зараз утримує. Без цього патова ситуація на місцях, швидше за все, збережеться в осяжному майбутньому. І Україні, і Росії потрібен вихід. Час покаже, чи отримають вони його.

European Baby Steps Towards Peace In Ukraine.

I'm all for Starmer, Macron, Merz and Tusk travelling to Kyiv, but ending the war in Ukraine will take much more than a symbolic political presence in the capital. On the military front, the ten Northern European-nation Joint Expeditionary Force (JEF), which includes the UK, has agreed to partner with Ukraine in the cause of peace. It's a small start. But real military change in Europe can only happen if Ukraine receives a territorial commitment from two other continental military structures: the European Union-led Rapid Deployment Capacity, a force of five thousand under British command mandated to protect EU citizens and of course, NATO's own Allied Reaction Force (ARF) which is charged with maintaining the territorial integrity of NATO states. The NATO Force Model (NFM) is the alliance's way to go going forward. 

I've long argued that the politicians couldn't see the big picture and are far too tentative regarding security guarantees provided to Ukraine. It goes without saying that were Ukraine to be invited to join NATO, for example, the war with Russia would end the next day. Putin would have absolutely no appetite to take on NATO proper. That would be a proposition of rapidly diminishing military returns and a war that Russia could not win. Even Putin knows that to resort to tactical nukes would mean escalating to a war posture that would not be in the best interests of Russia. Millions of Russians and other Europeans would die rapidly. 

Ukraine's allies are pushing for a 30-day ceasefire, one that the Kremlin seemingly has no desire for unless Moscow's conditions around monitoring and maintaining such a ceasefire are met. Russia has begrudgingly come around to a ceasefire now that it's also being pushed by Trump, no doubt much to Putin's astonishment and annoyance.

In the final analysis, is Ukraine a region of EU interest or a theatre of NATO operations related to the alliance's collective defence? Now, that's the crunch-time question, isn't it? In fact, Ukraine already enjoys Horizon Europe associated membership. That's one small step away from full EU membership. Meanwhile, the Trump Administration strenuously opposes Ukraine joining NATO. 

So, threading the needle and providing Ukraine with adequate security guarantees will not pass through NATO membership. In short, increasing military links with the EU would perhaps be sufficient to ensure that Ukraine's territorial integrity is either restored or at least solidified on nation-state territory it presently holds. Without that, the stalemate on the ground likely will continue for the foreseeable future. Ukraine and Russia both need an out. Time will tell if they ultimately get one.

 

3e débat de la course à la chefferie à Gatineau.

Bélanger: 😀😀😀😀😀

Blackburn: 😀😀😀😀😀

Milliard: 😀😀😀😀😀

Rodriguez: 😀😀😀😀😀

Roy: 😀😀😀😀😀

Mr. Integrity Is Trying To Poach NDP MPs.

Liberals are great at one thing: political strategy. But they've got zero integrity or political decency. They're only all about power and keeping it. They don't respect how Canadians voted. Nah, they were denied their entitled majority, and so now the Liberal mind concentrates on stealing NDP MPs. In those ridings, voters chose to support the New Democrats, but respect for those results is not on the Liberal agenda.  Not important, ever, for Carney Liberals.

Pierre Has Called To Set Up A Call With Ford.

It's about time. And he should do the exact same thing with Houston. 

Carney Goes To Washington D.C.

In three sentences: a complete waste of time. NO rhetorical concessions from Trump and definitely no substantive ones. Trump continues to blow smoke in our direction. 

Pierre Gets It: It's Either Byrne or Him So It'll Be Byrne.

So long, Jenni.

The Carleton Message: Here's How The CPC Loses Again To Carney And He Gets A Majority.

The Carleton ballot was the longest ever seen in Canadian history. That told you at least two things: to begin, that many, many, many, people simply hated Pierre's guts either due to his personality, leadership style or policy choices. Secondly, that the left was solidly in line and determined to defeat Pierre in a riding that he held for twenty years.

Part of the loss was due to redistricting. That played a not inconsiderable role, but it wasn't by any stretch of the imagination the decisive factor while Pierre blew up in his own riding. 

The leader has indicated he's staying on and will run in an Alberta byelection. Fair enough. But Pierre needs to recognize the obvious: he and his platform weren't centrist and moderate enough to win government in Canada. It's as simple as that. Real hard right parties do not and will never form government in this country going forward. So, Pierre has a choice. He can tact to the center where most of the votes are and move party policy toward the middle, or he can stay the same and run next time with a comparable platform. Make no mistake that the percentage of the vote we won this time was not even close to being the majority of the popular vote, which we won two times before. In short, the next election construct, whenever it comes, will be this: the CPC either adapts and moves in the direction of a moderate view of the world, à la Ford or Houston, or we stay the same and lose again. See how that works?

If we stay the same policy-wise, then all it will do is likely give Carney his majority next time. Remember that Carney will either call an election or create a crisis and use it as a pretext to call an election when the Liberals know they can win big. So, again, Pierre can adapt and reposition the party or almost inevitably prepare to lose during an election at a time of Carney's choosing. 

Carney wants a majority. So expect an election no later than a year from now and probably before. You know, another new and stronger mandate from the voters to deal with Trump sometime within the next twelve months. Forget the bullshit of two years or longer. The election is coming, and a lot faster than most people think. 

Second official debate of the Quebec Liberal Party leadership race (English Debate).

Bélanger: 😃😃😃😃

Blackburn: 😃😃😃😃

Milliard: 😃😃😃😃😃

Rodriguez: 😃😃😃😃😃

Roy: 😃😃😃😃

Pierre Needs To Get The Message.

Posted at WarrenKinsella.com

Warren,

I will be very blunt in my message for Pierre: once you get back in the House, you’d better listen to all the Conservatives on this website, or you can forget about winning the next election. If you stick with your own preconceived biases and ideas that clearly aren’t sufficient to broaden the tent enough to win, then down the CPC will go again in the next election. And next time, thanks to the leader possibly acting foolishly, Carney will get his majority. Know-it-all leaders rarely know it all. So choose now, Pierre and choose wisely. Otherwise, you’re going to be political history soon enough. That’s cold, calm reality talking.

Premier débat de la chefferie : L'économie du Québec.

Bélanger: 😃😃😃😃😃

Blackburn: 😃😃😃😃😃

Milliard: 😃😃😃😃

Rodriguez: 😃😃😃😃

Roy: 😃😃😃😃

PLQ : L'affaire Marie-Claude Nichols.

Vous vous souvenez sans doute de la bataille entre notre ancienne cheffe et la députée : Anglade voulait lui confier certaines responsabilités et Nichols en voulait d'autres. L'impasse a mené à son expulsion du caucus du PLQ.

Pour ma part, j'ai une question : Je vous rappelle que la cheffe a démissionnée en novembre 2022. Malgré ce fait, la députée indépendante n'a pas vu la nécessité ou l'utilité de joindre les rangs du parti libéral jusqu'à hier ?

Cela nous amène à nous interroger sur le niveau de soutien et de solidarité de Nichols envers notre parti. Eh bien, elle est de retour au bercail et elle a un candidat pour la course à la chefferie. Elle est libre de le faire. Pour tous les membres et militants libéraux, nous devons en tenir compte de son passé controversé lors de nos délibérations sur le choix du prochain chef du parti. Elle n'était pas sûre de revenir, mais la voici.

Tanguay est sur la bonne voie : Legault est le prochain Trudeau.

Si Legault est le prochain Trudeau, cela signifie que Paul St-Pierre Plamondon est susceptible de devenir le prochain Poilièvre. Tanguay a des sources fiables. Bref, la CAQ sait très bien que la fatigue de Legault mènera probablement à une troisième place lors de l'élection prévue en octobre 2026. Contrairement aux libéraux fédéraux, le changement de chef risque d'être entièrement volontaire, malgré les commentaires du premier ministre.

Du côté du PQ, les choses ne vont pas bien : il y a la querelle avec le BQ et l'obstination de PSPP à vouloir tenir un référendum si le Parti québécois accède au pouvoir pour la première fois. En fait, cette position représente un mauvais risque en termes d'accession au pouvoir lors des prochaines élections. Je suis de ceux qui sont convaincus qu'un gouvernement péquiste serait capable de gagner un référendum sur la souveraineté, mais certainement pas dès son premier mandat. Le parti doit d'abord mettre en place et laisser en héritage un bon gouvernement qui aura bien géré son premier mandat. Un gouvernement péquiste doit inspirer confiance aux électeurs pour se donner les meilleures chances de gagner un référendum sur la question nationale.

Mais pour en revenir à la CAQ, le parti n'a rien à perdre en s'engageant dans une course à la chefferie. Comme l'ont démontré les libéraux à Ottawa, c'est toujours et seulement le pouvoir qui compte. Legault restera probablement en poste jusqu'à l'automne, et il y aura alors une course à la direction. La CAQ ne doit pas se contenter de sauver les meubles. Sans course, le parti risque de disparaître.

Tout cela pour dire que le petit Jésus de la politique a encore des leçons à recevoir en matière d'entêtement et de flexibilité politique. Blanchet en a été témoin. S'il y avait des élections au Québec aujourd'hui, PSPP serait presque inévitablement le prochain premier ministre. Mais en politique, un jour est une vie. Demandez à Poilièvre.

The Carney Government's Number One Priority is not TRUMP. It's To Poach Three MPs.

They will do anything and I mean anything to convince three MPs to cross the floor. Bet they're already working on Lizzy and others.

In short, it's going to be a very long four years...

Mister Integrity Not Interested In A Pact With The NDP.

So, of course, they aren't going to poach any NDP MPs to get to their precious majority. You read it here first!

An Apology To The PCs.

In short, I've looked into recent news reports with several sources confirming what appeared in the media. Let's just say to suggest that I'm pissed off is the understatement of the year. As a result, I want to apologize to the PCs without reservation for my previous comments. Someone is going to pay politically even more for this. Count on it.